Година спілкування "Твоє ім'я - твій друг "

Твоє ім'я - твій друг.

Мета: розповісти учням про історію виникнення імен, про їхнє значення в житті людини; сприяти формуванню в учнів розуміння поняття «добре ім'я», виховувати учнів як гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної з повагою ставитися до самої себе, інших людей.

Обладнання: фломастери, чисті аркуші паперу, картки з тлумаченням імені кожного учня класу.

Коментар: таблички з тлумаченням імен учнів класу учитель готує заздалегідь; до проведення заходу вчитель залучає учнів-читців (чотири особи).

Хід заняття

Учитель пропонує учням відгадати загадку.

Нас не було :— воно було,

Нас не буде — воно буде,

Ніхто ні в кого його не бачив,

А в кожного є.

(Учні відповідають: «Ім'я».)

Творче завдання «Веселка наших імен».

Учитель пропонує учням написати кольоровими фло­мастерами свої імена. Потім аркуші з іменами учнів при­кріплюють до класної дошки.

Слово вчителя.

Історія імен дуже цікава. Одні з них дійшли до нас із сивої давнини, інші виникли зовсім недавно. Є імена попу­лярні й непопулярні, поширені в усьому світі або тільки се­ред окремих народів. Наші пращури, слов'яни, придумали чимало гарних імен: Світлана, Людмила, Борислав, Богдан, Надія, Любов, Володимир, Ярослав та інші. Їхній зміст нам зрозумілий, адже вони споріднені з відомими нам поняття­ми «світло», «слава», «мир», «надія», «бог», «любов». Але також існує багато імен іноземного походження.

Наука про імена називається антропонімікою.

У різних країнах особисті імена утворювалися по-різному. Німці та більшість народів Швеції, Англії носять подвійне ім'я, що складається з особистого і родового. Наприклад, шотландське Макдональд означає «син Дональда», ірландське О'Кейсі — означає «син Кейсі».

Болгари, поляки, чехи майже не називають одне одного по батькові. Вони називають одне одного тільки на ім'я і прізвище.

А у представників малих народів Півночі усього одне ім'я, воно є і прізвищем, і особистим ім'ям людини.

В Іспанії, Італії, Франції, навпаки, полюбляють давати немовлятам одразу три, чотири, а іноді й п'ять особистих імен. Іспанці носять подвійне прізвище, що складається з прізвищ матері й батька.

В'єтнамці носять імена, що також складаються з двох або трьох частин. До чоловічих імен додають частку «ван», а до жіночих частку «тхі»: Нгуєн Ван То, Фам Тхі Тхіч.

В Україні кожна людина має прізвище, ім'я та по батькові. Нині батьки обирають ім'я для дитини, а раніше ім'я дитині давав священик. Прізвище дитина наслідує від своїх батьків.

У давнину дитині зазвичай давали ім'я святого, у день відзначання якого вона народилася. Наприклад, хлопчика, що народився 19 грудня (на свято Миколая), називали Миколою, дівчинку, яка народилася 7 грудня (на свято Катерини) - Катрусею та ін. У наш час дотримуватись цієї традиції не вважається обов'язковим. Батьки обирають таке ім'я дитині, яке їм найбільш до вподоби.

А тепер давайте поговоримо про значення ваших імен.

Бесіда.

Учитель роздає учням картки з табличками з тлумаченням їхніх імен. Учні по черзі називають себе за значенням своїх імен (наприклад: «Я — перемога» або «Я — найвеличніший») та розповідають цікаві відомості про свої імена.

Орієнтовний список імен:

Жіночі імена

Анастасія (др.-греч. Ἀναστασία) — «повернута до життя»;

Кари́на (російське) —  «чиста», «непорочна»

Наталя (грец.) - природна;

Чоловічі імена

Віталій (латин.) — життєвий;

Владислав (слов'ян.) - "володіє славою"

Олександр (грец.) — захисник;

Олексій (старогрец.) - "захисник".

Виступ учнів-читців.

1-   й      учень

Допитлива дівчинка наша Наталка — Її називають: Наталка-питалка. Питає Наталка: — Чому я так звуся? Й чому Мариною зветься мамуся? Подружка найкраща моя — Катерина, А в класі у нас є Оксана, й Ірина, і Зоя, і Соня, і Клара, й Галина, Лариса, Олена та ще й Валентина.

2-      й   учень

— Імення ці давні,— учителька каже,— Із Греції й Риму, із Заходу й Сходу. Вони нам дістались від різних народів. А що вони значать — послухай дитино: Галина — «спокійна», «міцна» — Валентина, Наталія — «рідна», «морська» — то Марина, А Зоя — «життя», «чистота» — Катерина... Софія — «премудра», а Клара — «ясна».

3-й учень

А хлопців що значать тоді імена? Костя, наприклад, це значить «постійний», Кирило — «господар» і «мужній» — Сашко, А Петрик — то «камінь», «хоробрий» — Андрій... Степан — це «вінок», а «бадьорий» — Гришко.

Творче завдання «Будьмо знайомі».

Учитель пише на дошці план інтерв'ю, учні по черзі виступають у ролі респондентів.

Як тебе звуть?

Чи подобається тобі власне ім'я?

Як тебе називають рідні?

Як тобі подобається, щоб тебе називали?

Хто із відомих людей є твоїм тезкою?

Слово вчителя.

Які ж імена давали дітям на різних етапах нашої історії? Історія людства не знала епохи, коли б у людей не було імен. У старовинних письменах знаходимо імена Рудий, Кривий, Забіяка. Наші пращури давали дитині якесь незугарне ім'я, що нібито затуляло її від погляду злих духів, «поганих» очей. Значну частину давніх імен становлять імена, в основу яких покладено прикмету чи рису вдачі людини. Бажаючи мати сильну, розумну, гарну дитину батьки називали її Лев, Вовк, Веселка. Довгоочікуваного сина називали Жданом, малюків із доброю вдачею - Любимами, Добринями, Веселиками. Інколи називали за порядком народження - Первушка, Вторак, Третяк. На вибір наймення впливав і колір волосся, та очей. Так з'явилися імена, а згодом і прізвища Рудий, Руденко, Чорний.

Суспільна верхівка пишалася своїм багатством, тому до складу імен можновладців входили корені -слав- (слава) і -волод- (володар): Ярослав, Мстислав, Всеволод, Володимир.

Наприкінці X століття, коли наші пращури прийняли християнство, відбулась заміна давньоруських імен християнськими — іменами грецького, латинського і староєврейського походження. Так, великий князь Володимир одержав під час хрещення ім'я Василій, а його син Ярослав — Юрій.

У Польщі та в інших католицьких країнах новонароджений у день хрещення діставав не одне особове ім'я, а два, три і більше. В Іспанії та Португалії кількість імен дитини залежить від соціального становища та титулу батьків. Звичайному дворянинові — ідальго — дозволяється носити шість особових імен, грандам — дванадцять, а найвищим сановникам — досхочу. В Україні звичка давати по кілька імен дитині збереглася на Галичині. Наприклад, український поет Антонич мав їх два: Богдан-Ігор. Три імені дістав під час хрещення і Максим Рильський.

Імена, які церква давала дитині під час хрещення, у повсякденному житті дещо змінювались: із Параскеви — Параска, із Теодора — Федір.

Ганна, Ірина, Павло, Петро та багато інших імен поширені й сьогодні. Але історія має чимало кумедних сторінок.

У світі з іменами трапляються різні кумедні випадки. От один із них, коли наприкінці XIX століття помер вождь одного з індіанських племен, не знайшлося жодного майстра, який би зміг на надгробному камені вмістити ім'я небіжчика, що було, мабуть, найдовшим ім'ям у світі. Ім'я померлого складалося зі 130 букв.

Після Жовтневої революції 1917 року з'явилися нові, досить чудернацькі імена: Октябрина, Леніна, Сталіна, Індустрія, Тракторина, Електрифікація, Барикада, Ідеал, Шахта. Мода на ці імена швидко пройшла, але ще довго в суспільстві зустрічалися Дизелі Семеновичі, Хімізації Прокопівни. На Алтаї ще й досі можна зустріти такі імена, як: Казет (газета), Щурнал (журнал), Салдат (солдат), Трахтир (трактор).

Навіть серед імен мода залишалась примхливою панночкою. Вийде на екран цікавий фільм або з'явиться чудовий роман, і через деякий час ім'я головного героя чи головної героїні отримують майже всі новонароджені хлопчики та дівчатка.

Запитання до учнів.

А як звуть ваших бабусь, дідусів, прабабусь, прадідусів?

Слово вчителя.

Імена, які колись були дуже поширені (Килина, Гаврило, Євдокія, Панас), зараз майже не вживаються, застаріли. Хоча є такі імена, які знову стали популярними (Максим, Кирило, Гліб). Можливо, прийде час, коли й інші «забуті» імена знову стануть у пригоді.

Як уже згадувалось, раніше давали ім'я при хрещенні на честь святого чи святої. Із іменами пов'язано багато релігійних свят: Василя Святого (14 січня), Теплого Олекси (30 березня). У народі кажуть, якщо дитинка народилася в це свято, то вона вже родилася з ім'ям. Наприклад якщо дитина народилася 19 вересня, її називали Михасем або Михайлиною - бо був день Михайлове чудо, якщо 14 січня - називали Василем або Василиною на честь святого Василя.

Запитання до учнів.

Чи знаєте, на честь якого святого вас назвали?

Слово вчителя.

А тепер поговоримо про прізвища.

Колись їх зовсім не було. У людей, окрім імен, були прізвиська, що давалися за якимись ознаками людини: Губань, Чубань, Бровко. Значення деяких назв сьогодні вже забулися, і пояснити їх можна за допомогою спеціальних словників. Наприклад: Легенда (неповороткий), Гмиря (нерішуча людина).

Згодом прізвиська стали переходити в роду із покоління до покоління. Це були найменування за іменем батька, національністю, місцем проживання, професією. Наприклад: Іваненко, Татарчук, Могілевський, Коваль.

Запитання до учнів.

Від яких імен утворені такі прізвища: Василюк, Пилипчук, Федорчук, Кіндратюк?

Виступ учнів-читців.

4-й  учень

Хто краяв сукні, став Кравець.

Хто шив взуття, назвався Швець.

Котли виготовляв Котляр,

А ківшик для води — Ківшар.

5-й     учень

Кушнір кожухи добре шив,

А Столяр дерево різьбив.

Для сала бодню збив Бодняр,

А горщики ліпив Гончар,

Цирульник бороди голив,

Калачник калачі ліпив.

Бесіда.

Як ви гадаєте, як у давнину люди могли отримати прізвища Соловей, Журавель?

Як ви вважаєте, чи можна зневажати іншу людину, якщо в неї незвичайне ім'я або кумедне прізвище?

Які нові імена та прізвища можуть виникнути в наш час — час комп'ютеризації, мобільного зв'язку і віртуальних ігор?

Цікаво, яку оцінку ви дасте герою такого вірша?

В нас жартун у класі є:

Всім він прізвиська дає.

Каже: «Я мастак до жартів!»

Та чого ж ті жарти варті?

Зве він «Савою» — Савенка.

«Головою» — Головенка.

А Саченкову — «Сачок».

Маслаченка — «Маслачок».

Не скаже друзям він по школі

Володя, Ліда, Валя, Толя.

А тільки Вовка, Валька, Толька, Лідка.

І так щодня, ми цьому свідки.

Слово вчителя.

Ваші імена — це велика особиста цінність. Вони записані у свідоцтвах про ваше народження. І неприємно, коли тебе не називають на ім'я або хтось його перекручує.

Звертаючись до своїх товаришів, треба вимовляти їхні імена з повагою. Буде приємно і їм, і вам. Американські психологи стверджують: розмовляючи з людиною, якомога частіше називайте її на ім'я, бо воно для людини наймиліше. Цим ви викличете симпатію до себе.

Творче завдання «Поважаю тебе, друже».

Учитель просить учнів дібрати пестливі форми до імен своїх сусідів по парті. Наприклад: Іван - Іванко, Івась, Івасик, Іваночко; Надія - Надійка, Надюша; Олександр - Сашко, Сашуня; Микола — Миколка, Миколайчик; Оле­на — Оленка, Оленочка.

Запитання до учнів.

Більшість імен означають найкращі чесноти люди­ни. Проте чи можуть значення імен вплинути на осо­бистість?

Яке ствердження, на вашу думку, правильне: «Ім'я кра­сить людину» чи «Людина красить ім'я»? Чому?

Слово вчителя.

Дійсно, людину цінять не за те, що в неї гарне ім'я, а за добрі вчинки, сумлінну працю, щирість та розум. При­гадаймо народні прислів'я: Людина прекрасна у праці. Землю прикрашає Сонце, а людину — праця. Пташка красна своїм пір'ям, а людина — знанням. Хотілося б, діти, щоб ви прославили свої імена добрими справами.

Творче завдання «Імена у народних прикметах».

Учитель просить учнів назвати народні прикмети, пов'язані зі святами православного календаря.

На Олекси кидай сани, готуй воза.

До Івана Купала дітки просять дощу, а після Купала він сам ітиме.

Прийшла перша Пречиста — одягла природа намисто.

Якщо на Дмитра день без снігу, то ще не буде зими.

Творче завдання «Імена у народних загадках».

Учитель пропонує учнів загадати однокласникам народні загадки, у яких зустрічаються імена.

Довга Настя простяглася, якби встала,

То б до неба дістала.

(Дорога.)

Сидить Пахом на коні верхом, книги читає,

А грамоти не знає.

(Окуляри.)

Два брати Кіндрати через доріжку живуть

І одне одного не бачать.

(Очі.)

Чорний Іван,

Дерев'яний каптан,

Де носом проведе,

Там помітку кладе.

(Олівець.)

Червоний Макар по полю скакав,

А в борщ плигнув.

(Перець.)

Ліз Мартин через тин,

Сам переліз,

А голову на тину лишив.

(Гарбуз.)

Творче завдання «Імена у народних скоромовках».

Учитель пропонує учням повторити скоромовки, у яких зустрічаються імена.

Пік біля кіп картоплю Прокіп.

Старий Семен сказав своїм синам:

 — Сини, скосіть скирту сіна.

Сини скосили скирту сіна.

Старий Семен сказав синам: «Спасибі».

Їхав Прокіп з Прокопихою,

ще й з маленьким Прокопенятком.

Ішов Прокіп — кипів окріп,

Прийшов Прокіп — кипить окріп,

Варка варила вареники,

Василь взяв вареника,

Варка Василя варехою,

Василь Варку вареником.

Творче завдання «Конкурс приказок».

Учитель пропонує учням провести конкурс на кращого знавця приказок, у яких зустрічаються імена.

Держись, Хома, іде зима.

До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки.

Для нашого Федота не страшна робота.

Ваша Катерина нашій Орині двоюрідна сестра.

Я свою вину на Івана зверну.

Розказав Мирон рябої кобили сон.

Хто про Хому, а він про Ярему.

У всякої Федорки свої одговорки.

Засмійсь, Матвійку, дам копійку.

Казала Настя, як удасться.

Заключне слово вчителя.

А наостанок я хочу запропонувати вам жартівливі вірші. Спробуйте підрахувати, скільки дітей згадується в них.

Ми раненько — я і Влас

Йдемо вдвох у рідний клас.

А за нами —- дві Ярини,

А за ними — три Ірини.

Ось і Женя із Сашком,

Потім Лесик із Мишком,

А за ними ще дві Тасі.

Скільки нас уже у класі?

(Тринадцять осіб.)

В нашім класі два Івана,

Дві Тетяни, два Степана,

Три Катрусі, три Галини,

П'ять Андріїв, три Поліни,

Вісім Тань, чотири Ніни,

І ні одної Марини.

І всього один Віталій.

Скільки всіх нарахували?

(Тридцять три особи.)

Імен існує безліч, але за кожним стоїть особистість, єди­на у світі, неповторна. Здавна відомі таки вислови: «Такий вчинок зганьбить моє ім'я» або «Своїм подвигом він про­славив своє ім'я». Тож саме від вас залежить, яким для оточуючих стане ваше ім'я — гарним чи ні.

Анастасія (др.-греч.) — «повернута до життя»;

Кари́на (російське) —  «чиста», «непорочна»

Наталя (грец.) - природна;

Віталій (латин.) — життєвий;

Владислав (слов'ян.) - "володіє славою"

Олександр (грец.) — захисник;

Олексій (старогрец.) - "захисник".

Пік біля кіп картоплю Прокіп.

Старий Семен сказав своїм синам:

 — Сини, скосіть скирту сіна.

Сини скосили скирту сіна.

Старий Семен сказав синам: «Спасибі».

Їхав Прокіп з Прокопихою,

ще й з маленьким Прокопенятком.

Ішов Прокіп — кипів окріп,

Прийшов Прокіп — кипить окріп,

Варка варила вареники,

Василь взяв вареника,

Варка Василя варехою,

Василь Варку вареником.